Мені подарували

02:07 15.08.2017
Тамара Ширнина подарувала подарунок користувачу Игорю Блигник
20:32 14.08.2017
Татьяна Ефремова подарувала подарунок користувачу Игорю Блигник
10:15 14.08.2017
Ирина Кравец подарувала подарунок користувачу Игорю Блигник
06:52 14.08.2017
Володимир Дед подарував подарунок користувачу Игорю Блигник
Доброго ранку Ігоре! Радий бачити! Чудового дня!
15:05 13.08.2017
Игорь Блигник опублікував запис в товариство з Україною в серці

Лелеки України

Не ходи ти далеко,
Роздивись навкруги –
Ген чутливий лелека,
А ген-ген – вороги.
Наче тінь наших предків,
Що за нас все тремтить –
Як не так щось, лелека
Кудись швидко летить.


Біла птиця – чорні крила,
Після літа нас покине!
Зиму мусить десь перечекати.
Чи є нам до того діло?
Ну, яке, здається, діло?
Скільки їй терпіння треба мати!


Може, там десь далеко,
Дивні квіти цвітуть,
Та лиш тут у лелеки
лелечата ростуть!
Ми усі, мов лелеки...
«Як життя?» – не питай!
У світах нам нелегко,
Над усе ж – ріднокрай!


Біла птиця – чорні крила,
Зустрічі весняний символ!
Щастя треба вміти дочекатись.
Біди всі з країни гнати,
Боронитись, працювати,
І свою вже долю повертати!


Хмари знову зібрались,
Як ознаки біди, –
Тільки, що б там не сталось, –
Він прилине сюди!
Знов країні нелегко,
Смутку, хоч відбирай!
Та правічний лелека
Прикрашає наш край!


Чорні крила, біла птиця,
Краща доля нам годиться.
Скільки ще її дано чекати?
Ой не варто ж долю ждати,
Її треба здобувати,
Чорне з білим чітко розрізняти!
Лелеки України

Слова – Миколи Серпня


Мітки: вірші
14:51 13.08.2017
Игорь Блигник подарував подарунок користувачу Татьяне Ефремовой
14:49 13.08.2017
14:46 13.08.2017
Игорь Блигник опублікував запис в товариство ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Старое фото...

2991503_e5ff63728d2a2d8f24d6f2e26e704d55 (640x480, 51Kb)

Комод, патефонная злая игла,
Тифозно-иконная комната. Фуга.
Где ты была? Когда ты была?
Сестра милоседия, (в скобках — "подруга").

Плохая, писклявая, плоская твердь.
Кровать, на которой всё разом зачато:
Волхвы и желания, голод и смерть,
Друзья и враги, сыновья и внучата.

И запах клопов, будто запах духов.
Бедовые платьица, примусы, слоники.
Басовый аккорд фисгармонных мехов,
Кресло в морщинах, стихи и поклонники...

А год безымянный, безвременный век...
Война — не война, но тоскливо и вьюга.
А там, под стеклом, молодой человек,
И всё ещё девочка... (В скобках — "подруга").

Стихи Константина Арбенина

Мітки: стихи, МУЗЫКА СЛОВ
<< назад вперед >>
Ми — це те, що ми публікуємо
Завантажуйте фото, відео, коментуйте.
Знаходьте друзів та діліться своїми емоціями.
Приєднуйтесь
RSS Игорь Блигник
Вхiд