Мне подарили

15:05 13.08.2017
Игорь Блигник опубликовал запись в сообщество з Україною в серці

Лелеки України

Не ходи ти далеко,
Роздивись навкруги –
Ген чутливий лелека,
А ген-ген – вороги.
Наче тінь наших предків,
Що за нас все тремтить –
Як не так щось, лелека
Кудись швидко летить.


Біла птиця – чорні крила,
Після літа нас покине!
Зиму мусить десь перечекати.
Чи є нам до того діло?
Ну, яке, здається, діло?
Скільки їй терпіння треба мати!


Може, там десь далеко,
Дивні квіти цвітуть,
Та лиш тут у лелеки
лелечата ростуть!
Ми усі, мов лелеки...
«Як життя?» – не питай!
У світах нам нелегко,
Над усе ж – ріднокрай!


Біла птиця – чорні крила,
Зустрічі весняний символ!
Щастя треба вміти дочекатись.
Біди всі з країни гнати,
Боронитись, працювати,
І свою вже долю повертати!


Хмари знову зібрались,
Як ознаки біди, –
Тільки, що б там не сталось, –
Він прилине сюди!
Знов країні нелегко,
Смутку, хоч відбирай!
Та правічний лелека
Прикрашає наш край!


Чорні крила, біла птиця,
Краща доля нам годиться.
Скільки ще її дано чекати?
Ой не варто ж долю ждати,
Її треба здобувати,
Чорне з білим чітко розрізняти!
Лелеки України

Слова – Миколи Серпня


Метки: вірші
15:35 08.11.2014
Игорь Блигник опубликовал запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Ти, головне, повертайся додому


_OpGBvI-Uh4 (604x428, 67Kb)


Ти, головне, повертайся додому,
Врешті знімай запилюжені берці,
І вчися наново жити потому,
З перепрошитою вірою в серці.

Ти, головне, повертайся, здолавши
Чистого зла непрожований стогін,
І відпускай цю ненависть назавше
Посеред мирної тиші густої.

Ти, головне, повертайся тим шляхом,
Що вбереже твої душу і тіло.
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не крові хотіла.

Ти, головне, повертайся до мами.
Десь там сивіючи за видноколом,
Матері тужать і дружать домами,
Що пахнуть ніжністю та корвалолом.

Ти, головне, повертайся назовсім
І народи-посади-споруди,
А вже у твоєму дітиську курносім
Виросте радість, нова і правдива.

Ні, ця війна не потрібна нікому!
Так, ми її не пробачимо, себто
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут.


Ірина Цілик

Метки: вірші, МУЗЫКА СЛОВ, Ірина Цілик
20:35 05.10.2014
Игорь Блигник опубликовал запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Мої предки були не вбогі ...

ОКСАНА ЗАБУЖКО

РЯДОК З АВТОБІОГРАФІЇ

Мої предки були не вбогі
На пісні та свячені ножі —
З моїх предків, хвалити Бога,
Заволокам ніхто не служив!

Дарували від батька до сина
Честь у спадок — як білу кість!
Мої предки були красиві —
Ворогам на подив і злість.

Хай не славою (Бог там з нею!) —
Як присягою на шаблях,
Мої предки владали землею:
Їм належала ця земля!

І цупким, наче нить основи
Крізь віки однієї сім'ї,
Невразливим — пронесли слово
І внизали в легені мої...

Ох і моцна була порода —
Соловки, Магадан, Колима...
Мої предки були народом —
Тим народом , якого нема.

Метки: вірші, Оксана Забужко, МУЗЫКА СЛОВ
06:20 21.12.2013
Игорь Блигник опубликовал запись в сообщество В мире поэзии

Хочеться чуда і трошки вина...Ліна Костенко

Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
© Ліна Костенко, "Записки українського самашедшого"


4437240_13 (436x600, 61Kb)

0_469cb_e0b3c4c7_L (302x78, 34Kb)
Xочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір’я — ворони —
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік одробила сповна.
Що ж, я свій вік одробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.

Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.

© Ліна Костенко

Метки: вірші, Ліна Костенко
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Игорь Блигник
Войти